Кому належать казино та букмекерські контори в Україні

Азартна гра − будь-яка гра, умовою участі в якій є внесення гравцем ставки, що дає право на отримання виграшу (призу), імовірність отримання і розмір якого повністю або частково залежать від випадковості, а також знань і майстерності гравця. З розвитком технологій азартні ігри здійснили експансію в інтернет. Це при тому, що залежність від азартних ігор офіціально визнана медицинським захворюванням.

Ставки на спорт: бетінг, казино, азартні ігри в Україні

Гральний бізнес й азартні ігри у суспільстві та політиці

З гральним бізнесом пов’язані долі найвпливовіших діячів України 1980-2023 років, багато технологій з грального бізнесу потім використовувались у великій політиці. Країна-агресор РФ взагалі керується бандою наперсточників ОЗУ "Озеро", яка впровадила прийоми гри у наперстки у ранг великої державної політики.

Ширяться чутки, що найбагатший український бізнесмен Рінат Ахметов, нібито, починав свій шлях як ведучий гри у наперстки на мікрорайоні шахти "Жовтнева" у Донецьку. А потім, нібито, потрапив під захист КДБ СРСР, під патронатом якого мандрував радянськими курортами і грав у карти на серйозні суми грошей з радянськими партійними бонзами, чиновниками, директорами заводів.

Першими розвивати гральний бізнес, як загальнодержавне джерело прибутків почали у Києві. Це так звана "київська сімка", у склад якої на початку 90-х входили Валентин Згурський, Григорій Суркіс, Богдан Губський, Віктор Медведчук. Діячі контролювали АТ "Національний інвестиційний фонд Омета ХХІ сторіччя", який, у тому числі відомий фінансовими пірамідами на кшталт "МММ". В інтернеті можна знайти новини, що за відмивання грошей через підконтрольні групі казино відповідав саме Губський, а кум путіна Віктор Медведчук займався правовим супроводом бізнесу. Повідомлялось, що мали деякий свій інтерес у гральному бізнесі "київської сімки" й такі авторитетні столичні діячі, як Авдишев, Савлохов та Кисіль.

Вважається, що у гральному бізнесі "київська сімка" ще з початку 90-х тісно співпрацювала з російськими ОЗУ, зокрема "Лужніковською" інтереси якої в Україні тоді представляв Макс "Скажений" Курочкін.

Не обійшлось без сліду російських криміналітету та спецслужб й в історії успіху українського "грального олігарха" з Криму Володимира Яновського. Його фірма "Ігросервіс" починалась з співпраці з російською компанією "Московський атракціон". Подейкують, що далі він налагодив контакти з підконтрольною російським спецслужбам ОЗУ "Башмаки". Міліція в Криму здебільшого співпрацювала з криміналом, особливо у часи генерала Москаля (Лінського). Яновський підтримав тренд та став брати на роботу у "Ігросервіс" пенсіонерів МВС. Це символізувало "дах" із зрощених один з одним правоохоронців та бандитів. Такою була показова модель залаштункової кухні грального бізнесу тих часів. 

"Ігросервіс" у зеніті слави контролювала 700 гральних залів у 74 місцях України та 34 зали у РФ. Мала тільки офіційного прибутку більш 80 млн доларів на рік. Дуже ймовірно, що фінансування російських воєнних ініціатив в Криму проти України відбувалось саме завдяки отриманим доходам від азартних ігор в Україні. Тим більш, після початку окупації у 2014 році Яновський "перереєстрував у російське правове поле" власні кримські компанії у долях з кураторами з російських спецслужб та продовжив фінансово підтримувати російську агресивну політику проти України.

Серед українських політиків куратором та топ-функціонером грального бізнесу називали вищезгаданого депутата Богдана Губського. В нього був партнер – нардеп Валерій Писаренко, який регулярно писав законопроекти щодо регулювання грального бізнесу. Також Писаренко називали близьким партнером функціонера часів Януковича Андрія Портнова.

За дивним збігом обставин, коли Писаренко у 2009 році написав та зареєстрував черговий законопроект про гральний бізнес, у Дніпропетровську сталась трагедія: пожар у залі гральних автоматів. Загинули люди. Трагедія стала поводом для схвалення закону про заборону грального бізнеса, який потім ухвалили через подолання президентського вето Ющенка. У ЗМІ висловлювали думки, що трагедія у Дніпрі сталась не випадково – нібито, це було на користь Губському та Писаренку, які мали намір встановити повний контроль над гральним бізнесом після реформ. Нібито, великий землевласник Губський мав намір побудувати гральні зони на земельних ділянках, які контролював.

То були резонансні події, які отримали кілька різних тлумачень. Була точка зору, що команда Януковича готувалась отримати владу та переводила гральний бізнес у тінь, щоб отримувати гроші без зайвих формальностей. Була точка зору, що прем’єр-міністр тих часів Юлія Тимошенко через заборону грального бізнесу розраховувала підвищити рейтинг для перемоги на президентських виборах, а гроші для цього, нібито, збиралась отримати зі змушеного піти у підпілля грального бізнесу. Навіть була точка зору, що заборону грального бізнесу в Україні пролобіювали транснаціональні інтернет-казино, щоб залучити до себе українську аудиторію через віртуальний простір та отримувати гроші з українців напряму, без посередників з державного та кримінального секторів.

Отже, у 1991-2009 роках гральний бізнес у різний спосіб сильно вплинув на суспільно-політичне життя України. Він зіграв важливу роль й у долі єдиного українського нардепа, який має елітне житло на Трухановому острові у Києві – Дмитра Шенцева. У ЗМІ пишуть, що Шенцев "зріс" саме на гральному бізнесі – у Харкові, в співпраці з московськими партнерами. Потім на полюванні з Шенцевим загадково загинув губернатор Харківщини Євген Кушнарьов.  Подейкують, що існування Кушнарьова заважало міжнародним стратегіям щодо України й колишній гральний магнат Шенцев за вирішення цього питання отримав пожиттєвий статус нардепа та гарантії захисту з боку дуже впливових міжнародних геополітичних гравців.

Серед інших харків’ян, які мали серйозний вплив на гральний бізнес в України, називають й авторитетного бізнесмена Павла Фукса, який співпрацював з російською ОЗУ "Лужниківська", яка, у тому числі, контролювала й гральний бізнес в Україні разом з місцевими партнерами. Значну роль у становленні ОЗУ "Лужниківська" відіграв товариш екс-мера Харкова Кернеса, авторитетний український бізнесмен Сергій Батозський.

Але якщо геополітичні сценарії, в яких брав участь нардеп Шенцев, частково втілились у 2010-і, щоб потом зламатись у 2020-і, то надії деяких українських політиків та підприємців монополізувати гральний бізнес у спеціальних гральних зонах не здійснились одразу. Після заборони у 2009 році український гральний бізнес частково пішов у підпілля на 11 років, частково продовжив працювати більш-менш офіційно під виглядом лотерей.

Одночасно з розвитком мультимедійних мережаних технологій в Україні почали швидко розвиватися інтернет-казино – у віртуальному просторі закон 2009 року про заборону грального бізнесу не працював. При цьому, в дискурсі були майже відсутні зважені медичні оцінки щодо лудоманії – залежності від азартних ігор.

"Не всі люди, хто грає, хворіють лудоманією, – каже "Коментарі" професор-нарколог Анатолій Вієвський. Проте, немає успішних прикладів, коли б заборона ігор впливала б на рівень хворих на лудоманію.  Витісняючи беттінг з легальної площини, отримуємо його тінізацію".

Російські партнери Порошенка і Зе!команди в азартному бізнесі

Попри офіційну заборону 2009 року, гральний бізнес, замаскований під лотерейний, був одним з головних джерел фінансування парламентської фракції "Блок Петра Порошенка". Заступник голови "БПП" Олександр Третьяков був куратором "Української національної лотереї". В інтернеті писали, що він "віджав" цей бізнес у швейцарця Пітера Шетті, майже перестав платити податки та займався наповненням "партійної каси" БПП. Також одним з кураторів грального бізнесу від БПП разом з Третьяковим був фармацевтичний магнат Гліб Загорій. Вважалось, що щорічні втрати бюджету України внаслідок "лотерейних схем" БПП складали 500 млн гривень, а Третьяков навпаки щомісяця отримував 50-60 млн прибутку. Одночасно постмайданна влада за допомогою санкцій ускладнила роботу непідконтрольних лотерейних операторів, щоб скорегувати фінансові потоки азартного ринку у партійну касу.   

Ще одним функціонером грального бізнеса від Порошенка називали голову адміністрації президента Бориса Ложкіна, відомого тим, що він багато років обслуговував російські медіа інтереси в українському інформаційному просторі. Також вважалось, що лотереї під патронатом БПП використовуються для відмивання російських брудних грошей.

Містком між азартним бізнесом часів Порошенка та азартним бізнесом часів Зеленського є т. зв. "архітектор економічного цифрового концтабору" нардеп Гетманцев, який володіє акціями лотерейного оператора МСЛ. За дивним збігом обставин, після того, як Володимир Зеленський став президентом, МСЛ Гетманцева встановила контроль й над одним з найбільш популярних інтернет-казино "Космолот".

Після приходу до влади Зе!команди у 2019 році російська ОЗУ "Лужниківська" зробила спробу повністю захопити ринок грального бізнесу України та залучити нових гравців для збільшення прибутків через легалізацію азартних ігор в Україні. Повідомлялось, що правову базу під відкриття азартного бізнесу в Україні розробив Андрій Астапов – член арбітражного суду Торгово-промислової палати країни-агресорки РФ.

Вважається, що перші домовленості про повернення грального бізнесу в Україну під патронатом деяких діячів були досягнені ще у 2010 році в форматі релігійної організації "Хабад" Шмуєля Камінецького. "Хабад" об’єднує олігархів Віктора Пінчука, Ігора Коломойського, Геннадія Боголюбова, а також, товариша Зеленського Тимура Міндіча та Бориса Баума. Останнього називали представником ОЗУ "Лужниківська" по гральному бізнесу у Зе!команді. До цього він працював топ-менеджером у структурах ОЗУ "Лужниківська", а також, у наглядової раді Нікопольского заводу феросплавів, який пов’язують з Ігорем Коломойським.

Після приходу Зе!команди до влади Борис Баум обіймав посаду першого заступника голови консультативно-експертної ради при Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей. Подейкують, що Баум побудував архітектуру грального бізнеса в Україні в інтересах російського криміналітета та спецслужб з урахуванням інтересів топ-функціонерів Зе!команди Данила Гетманцева та Давида Арахамії, яких називали головними лобістами відновлення офіційного повернення індустрії азартних ігор. Очікувалось, що за сприяння Зе!команди ОЗУ "Лужниківська" стане головним гральним оператором України – як в інтернеті, так й офлайн за допомогою відкриття казино у підконтрольних готелях.

Тоді у деяких ЗМІ з’явилась гіпотеза, що Баум з’явився у Зе!команді від ОЗУ "Лужниківська" ще й з метою налагодити через умовно легальні українські казино гігантський "ландромат" під патронатом депутата Держдуми РФ Олександра Бабакова для відмивання брудних російських грошей. Адже, громадянин Латвії Баум свого часу мав спільний бізнес з ОЗУ "Тамбовська" Кумаріна(Барсукова), з яким у 1990-і співпрацював володимир путін. Дружина Баума – Каріна Сироткіна, донька топ-функціонера ОЗУ "Тамбовська" Миколи Сироткіна.

Й дійсно, перший час ОЗУ "Лужниківська" почала швидко перетворюватися на лідера азартного ринку України, додавши цей прибутковий бізнес до контролю над обленерго та готелями, у яких почали відкривати казино.

Бізнесменів, які намагались виглядати як самостійні гравці ринку азартних ігор, у ЗМІ пов’язували з ОЗУ "Лужниківська". Зокрема, володаря столичного бізнес-центра "Київський" Артема Юшкова, який отримав ліцензії на відкриття казино у готелях Львову та Одеси, а також, на роботу інтернет-казино. Дехто називав Юшкова протеже Бориса Баума.

Вважається, що у форматі співпраці з Баумом до грального бізнесу долучився й володар готелів, авторитетний бізнесмен Леонід Юрушев, якого називають комунікатором між "стародонецькими" та Зе!командою. Партнером Юрушева, керуючим офлайн-казино "Шангрі Ла" є бізнесмен Руслан Нонка (ТОВ Геймдев). Він також контролює інтернет-казино SlotsCity. Партнером Нонки є англійський гральний магнат Майкл Боттчер. Англієць відомий тим, що запустив казино у Москві (цей сегмент у РФ – зона контролю та впливу спецслужб), а потім призупинив бізнес у РФ та поширив власну імперію азартних ігор у Беларусь, Вірменію, Латвію, Грузію та Германію. Структура, яка поєднує офлайн та інтернет-казино Нонки та Боттчера – ТОВ "Шторм Юкрейн". З огляду на патронат над гральним бізнесом України з боку організації "Хабад" цікавим виглядає те, що одним з головних бенефеціарів "Шторм Юкрейн" є громадянин Ізраїлю Яків Фінкельштейн з Хайфи.

На особливі відносини "Шторм Юкрейн" з владою вказує те, що їм майже одразу зробили можливість авторизації в їх онлайн-казино через "Дію" — за підтримки міністра цифрової трансформації Михайла Федорова. Нагадаємо, що через радянське минуле багатьом українцям й досі властивий патернализм, особливе ставлення до держави. Таким чином можливість грати у інтернет-казино через "Дію" є де-факто контекстною рекламою, чимось на кшталт державної гарантії на ринку азартних ігор.

Також одним серед перших дозвіл на відкриття казино отримала й родина Давтян. Веміра Давтяна у ЗМІ називають "смотрящім" від Зе!команди за Запоріжжям.

Ліцензію на офлайн казино в Одесі отримала ТОВ "Гагарін груп", бенефеціарами якої є Євген Шкрябай, Анатолій Чабан та Валентина Бойчук. Євген Шкрябай – син депутата Одеської облради від "БЮТ" Василя Шкрябая. Родину Шкрябай вважають близькою до мера Одеси Генадія Труханова та авторитетних бізнесменів Мініна, Ангерта, Жукова й Галантерника. Ще Шкрябай є фігурантом знаменитої "справи Краяна".

Букмекери та політики

Після періоду напівлегальної роботи на підставі нового законодавства в Україні активизувались й букмекерські контори, які є важливим та дуже прибутковим сегментом ринку азартних ігор.

Лідером вважають "Паріматч", засновником якої є легенда пострадянського букмекерського бізнесу Едуард Швіндлерман. Він має своєрідну репутацію – писали про його сумнівний бізнес з росіянами, співпрацю з окупантами у т. зв. "лднр", причетність до оборудок з виведення грошей з "Приватбанку". Були повідомлення, що Генпрокуратура України з’ясовує можливу причетність Швіндлермана та його партнерів до виводу отриманих в Україні грошей в РФ.

Проти Швіндлермана відкривали кримінальні провадження. Повідомлялось, що:

"… угрупування злочинців організувало схему для виводу коштів, які проходять через букмекерську контору, в Росію. Для відмивання грошей використовувався рахунок в Альфа-банку (був підконтрольний близькому до путіна російському олігарху Фрідману – авт.). Щодобовий потік слідчі оцінювали приблизно у 20 млн гривен. Загальний обсяг відмитих коштів – 350 млн доларів на рік".

Рекламою "Паріматч" родини Швіндлермана займався близький до Володимира Зеленського артист "95 кварталу" Євген Кошовий, що, можливо, й стало причиною поховання старих кримінальних справ проти бенефеціарів "Паріматч" у часи Зе!команди.

Позбавитися від негативного шлейфу у "Паріматч" вирішили через переоформлення міжнародної букмекерської імперії на доньку Швіндлермана – Катерину Беларуську. При цьому створено нову юридичну особу, назва якої відрізняється від проекту Швіндлермана лише дефісом: було "Парі-матч", стало "Паріматч". У роботі букмекерська імперія користується кіпрською офшорною юрисдикцією, яку оформлено таким чином, щоб уникнути появи у документації прізвища Швіндлерман та реєстрів з кримінальними провадженнями відносно "старої" Парі-матч. Вищезгаданий Баум казав, що "Паріматч" є 5-ою за обсягом букмекерською конторою у світі. Вона працює у росії, Беларусі, Грузії, Казахстані, Кіпрі, Танзанії, виходить на ринки Великобританії, Португалії, Канади, Австралії, Індії, в країни Латинської Америки і Південної Азії. Зрозуміло, що через офшорні хитрощі у бюджет України з цих грандіозних оборотів майже нічого не потрапляє.

Подейкували, що уникати оподаткування "Паріматч" у часи Порошенка допомагав депутат від президентської БПП Третьяков (ймовірно, це впливало на стан партійної каси). У часи Зеленського покровителем азартного бізнесу Едурда Швіндлермана та Катерини Беларуської називали лідера президентської партії "СН" Давида Арахамію. Подейкували, що створення владно-грального альянсу обійшлось "Паріматч" у 5 млн доларів. Нібито, у цю суму входила й зачистка ринку від конкурентів "Паріматч" Зе!силовиками, через що контора Швіндлермана та Беларуської фактично стала монополістом. Ще вважалось, що Швіндлерман через Баума пов’язаний з ОЗУ Лужниківська, а також, з колишнім заступником голови ОП Кирилом Тимошенком.

Наприкінці 2021 року у ЗМІ писали, що створення нової юридичної особи, заміна в установчих документів Едуарда Швіндлермана на Катерину Беларуську та налагодження відносин з Зе!командою є підготовкою "Паріматч" до продажу. Нібито, угоду оцінювали у 500 млн доларів. Вважалось, що через офшорні хитрощі державний бюджет України з цього нічого не отримає. 

При цьому й досі багаторічна нелегальна праця володаря Паріматч Швіндлермана, його партнерів та конкурентів по індустрії у 2009-2020 роки – період заборони грального бізнесу, не отримали правової оцінки.

Офіційними власниками FavBet є родина Матюх, у ЗМІ писали що владним куратором бізнесу є близький до Петра Порошенко нардеп Олександр Турчинов. У часи Зеленського FavBet умовно вийшла з тіні. Але в інтернеті можна знайти інформацію, що FavBet продовжує співпрацювати з росією та Біларусю, виплачує там виграші. Справа з цього приводу розглядається у суді, в матеріалах повідомляється, що контора Матюхи через ТОВ "Лакі ленд" уникає сплати податків в особливо великих розмірах та може бути причетна до фінансування тероризму.

Подейкують, що діяльність FavBet не отримала правової оцінки через те, що її власники та юристи встановили гарні відносини з лідером "СН" Давидом Арахамією та через це брали участь у розробці закону про легалізацію грального бізнесу.

Офіційним власником "ВБет Украина" є Віген Бадалян з Єрєвана – партнер російських фірм "Фонбет" та Betcity, головний фінансист події Russian Poker Tour. У ЗМІ пишуть, що "ВБет Украина" має дружні стосунки з головою УАФ Андрієм Павелком – родичом авторитетного дніпровського бізнесмена Олександра Петровського (Нареклешвілі) та екс-нардепа Леоніда Сергієнка, який багато років був в фаворі у окупантів Криму.

Ще журналісти повідомляли, що VBet не виконала зобов’язань в якості головного спонсора національного чемпіонату з футболу: мала сплатити українським клубам 1 млн доларів, проте фактично було перераховано лише 720 тис доларів, інші кошти осіли в УАФ, яка відома корупційними скандалами. Взагалі, зв’язок між Павелком та VBet Бадаляна, де обидві сторони мають сумнівну репутацію, нагадує італійські скандали з матчами-"договорняками". Це схема, де криміналітет робить ставки на матчі, результат яких заздалегідь відомий – це й відмивання грошей, й бізнес на нечесній грі. Якщо в Італії ще у 1980-і роки з "чорного тоталізатору" заробляли 1 млн доларів з 1 матчу, можна приблизно уявити обсяги корупції на перетині футболу та грального бізнесу, якщо гіпотеза про особливі види бізнесу Павелка та Бадаляна підтвердиться.

Російське коріння та реєстрацію в "російському офшорному центрі на Кіпрі" має й контора Betwinner.

"Справді, в нас існує питання щодо можливих зв’язків учасників ринку азартних ігор з російським криміналітетом, – каже "Коментарі" політичний та економічний експерт Борис Кушнирук. – Інформація не показується відкрито, все ховається через купу посередників. Й сьогодні, попри війну, ми бачимо в Україні використання певних рекламних технологій з боку російського грального бізнесу. Взагалі, робота казино може бути інструментом фінансування всередині Україні різноманітних злочинних дій росіян, наприклад, виплати тим, хто діє на користь російських спецслужб під виглядом виграшів у казино".

Підсумки та перспективи розвитку ігорного бізнеса в Україні

Станом на листопад 2021 року держава отримала від продажу ліцензій на гральний бізнес 1,34 млрд гривень прибутку – 18% від запланованих прибутків у 7,4 млрд гривень. Також Комісію з регулювання азартних ігор та лотерей штормило через корупційні скандали. Так, члена Комісії Євгена Гетьмана спіймало НАБУ на отриманні хабаря у розмірі 90 тисяч доларів США. Попри заяви, що легалізація грального бізнесу знищить нелегальні казино цього не відбулось. В літку 2021 року тільки в Києві нарахували 24 нелегальних казино. Вважається, що вони без особливих перешкод працювали як мінімум до 24.02.2022 через те, що є важливими годівницями для чиновників та силовиків.

Окрім того, попри заяви про боротьбу з нелегальними інтернет-казино станом на 24.02.2022 цей сегмент в Україні оцінили у 3 млрд євро, більш ніж "чорні ринки" алкоголю та тютюну разом взяті.

У ці 3 млрд євро входять інтереси представників кримінального світу України та РФ, які зазвичай працюють разом. Це сукупність бізнесів, важливою частиною якого є т. зв. "арбітраж трафіку" — перепродаж великих обсягів трафіку та отримання відсотку з транзакцій клієнтів. Найчастіше, для залучення у легальні та нелегальні інтернет-казино використовується трафік з порносайтів та піратських онлайн-кінотеатрів. Разом з "арбітражниками" працюють телефонні шахраї, які видурюють за допомогою технологій НЛП гроші з банківських карток. Це єдиний мафіозний бізнес. Вважається, що "дах" синдикату з різноманітних інтернет-шахраїв та володарів нелегальних інтернет-казино надають спецслужби різних країн за отримання власного відсотку.

У липні 2022 року у ЗМІ з’явилась інформація, що колишній партнер Зе!команди, амбасадор ОЗУ "Лужниківська" в гральному бізнесі України Борис Баум втік до Латвії. Втеча співпала з скандалом про видачу державною Комісією ліцензії російської фірмі "Твоя беттінговая компанія", оператор 1хВеt прямо під час російського вторгнення.

У вересні 2022 року державна Комісія з азартних ігор та лотерей повідомила через ЗМІ, що за 9 місяців 2022 року гральний бізнес приніс у державний бюджет 800 млн гривень.

З точку зору колишнього СЕО Паріматч Сергія Портнова, загальний обсяг букмекерського ринку в Україні складає 1 млрд доларів на рік. За словами того ж Портнова, Паріматч контролює приблизно 30% ринку – тобто 300 млн доларів на рік.

На початку лютого 2023 року нардеп Ярослав Железняк повідомив, що у 2022 році державний бюджет отримав з грального бізнесу лише 53 млн гривень. Це, офіційно й стало причиною скасування пільг для індустрії азартних – відповідний законопроект Володимир Зеленський підписав 6 лютого 2023 року.

Тобто, розбіжність між даними нардепа Железняка за весь 2022 рік та підрахунками державної Комісії з азартних ігор та лотерей за 9 місяців 2022 року складає 747 млн гривень. Й з огляду рішення Зеленського про скасування пільг гральному бізнесу, не можна виключати, що цифри державної комісії за 9 місяців 2022 дещо не відповідають дійсності.

У будь якому випадку, навіть отримання 800 млн гривень (20 млн доларів США) з ринку, який оцінюється у 3 млрд євро з інтернет-казино та 1 млрд доларів з букмекерських контор – це повний провал кампанії Зе!команди у сфері грального бізнесу. А якщо не було 800 млн гривень, а зібрано тільки 53 млн, як повідомляє нардеп Железняк – це взагалі тотальне фіаско. Наприклад, за даними ЗМІ, букмекерська кампанія Паріматч тільки на рекламу на футболках гравців Англійської Прем’єр-ліги витрачає більше (57 млн доларів на рік), ніж бюджет України отримує з ринку азартних ігор в цілому.

"У сферу інтересів влади входять не тільки гральний бізнес, а й нафтогаз, енергетика. Взагалі важко уявити опозиціонера, який би займався прибутковим гральним бізнесом. Він особливо цікавий великими оборотами, великими обсягами грошей, які формально не рахуються, – каже "Коментарі" політолог Андрій Золотарьов. – Так би мовити влада вмикає дружнім бізнесам зелене світло для зелених папірців. Ще у цьому беруть безпосередню та дієву участь силовики. Ми можемо припускати й інтерес російського криміналітету у всьому цьому".

На думку лікарів протиотрутою для експансії грального бізнесу під патронатом влади є правильна освіта та модернізація менталітету населення відповідно викликам.

"Достатньо велика група людей в силу свої психічних особливостей та в силу сучасної психологічної ситуації може пристраститися до азартних ігор, – каже професор-нарколог Анатолій Вієвський. — Коли настане перемога нас очікують усі соціально-психологічні феномени післявоєнного часу. Я прибічник того, щоб максимально інформувати людей, розповідати, що таке азартні ігри, що таке лудоманія, які загрози ти ризики чекають людину у дорослому житті. Я впевнений, якщо надати людині корисні практичні знання, вона самостійно знайде правильні рішення та впорається з ризиками".

В цілому ситуація з азартними іграми в Україні виглядає некрасиво. Рівень життя невисокий, країну багато років грабували олігархи разом з російськими та іншими міжнародними партнерами. І на цьому фоні влада впроваджує інститут азартних ігор – додатковий інструмент стягнення грошей з великої кількості громадян на користь достатньо сумнівних діячів та політиків. На жаль, філософія гри у наперстки, як інструменту отримання корупційної ренти з населення, й досі мешкає у головах переважної більшості чиновників та підприємців пострадянського простору.